Давайте на хвилинку уявімо, що собаки навчилися писати. Уявімо, що вони можуть скласти слова в речення, а думки — в щось дуже особисте й важливе. Яким би тоді було їхнє прощальне послання? Які слова вони залишили б тим, кого любили понад усе? Можливо, це був би не просто лист, а справжній заповіт — сповнений любові, вдячності та тихих прохань.
«Коли мене не стане, будь ласка, не замикайся у своєму горі. Я знаю, як боляче прощатися, знаю, як порожньо стає вдома без мого цокоту лап і радісного погляду біля дверей. Але не дозволяй цій тиші зламати тебе. Не плач надто довго і не живи лише спогадами — я завжди залишуся поруч, у кожному теплому спогаді, у кожному сонячному промені, що падає на підлогу.
Не кажи, що більше ніколи не заведеш собі улюбленця, бо втрачати — надто важко. Я не хочу, щоб мій відхід став причиною самотності у твоєму серці. Навпаки — я хочу, щоб моя любов продовжила жити. Тому, коли відчуєш, що готовий, відкрий двері свого дому для того, хто зараз сам і загублений. Візьми з притулку покинутого пса — того, хто так само чекає на диво, як колись чекав я.
Подаруй йому ту любов, ніжність і турботу, якими ти наповнював моє життя. Говори з ним так само лагідно, гладь його тими ж теплими руками, виходь із ним на прогулянки. Дозволь йому відчути, що означає бути потрібним і любимим.
А я залишу цьому врятованому тобою чотирилапому другові все, що було для мене важливим. Я залишу йому свою миску й м’яку лежанку, улюблені іграшки й звичні маршрути для прогулянок. Я залишу відчуття спокою від твоїх погладжувань, радість від твого голосу, тепло дому й затишок вечорів поруч із тобою.
Я передам йому спогади про щасливі дні, про ігри, сміх і моменти, коли ми були разом. Я залишу йому місце у твоєму серці — не замість мене, а поруч зі мною. Бо любов не зникає, вона лише вчиться ділитися.
І знай: кожного разу, коли ти дивитимешся в очі новому другові й бачитимеш у них вдячність і довіру, я буду поруч. Тиха, невидима, але щаслива. Бо саме твоя любов зробила мене безмежно щасливим на цій землі — і вона здатна зробити щасливим ще когось».
